Як цікаво у садочку
8 березня настало,
славне свято всіх жінок!
Новий рік не забарився, раді ми його зустріти!
Перше вересня настало!
З піснями, танцями, веселими розвагами
зустрічають малята це свято!
Ігри та розваги - щодня у нас в садочку...
Найменші наші малюки в іграх не відстають від дошкільнят.
Наш світоч Тарас Шевченко
Березневі дні для українського народу пов'язані з вшануванням пам'яті
Великого Кобзаря.
Придивіться до портрета Т.Г.Шевченка. І ви обов'язково зустрінетесь
з його сумними очима, в яких затаїлись невиплакані сльози , біль і печаль.
Високе чоло свідчить про високий розум.
Ми ніби відчуваємо , як його переповнюють думи.
Про що ж він мріяв? А мріяв він про свою долю безталанну ,
про далеких рідних людей , про Україну...
Народився Тарас Шевченко в селі Моринці на Черкащині у бідній родині .
Батька Тараса звали Григорій Іванович, а матір – Катерина Якимівна.
Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька –
п’ять сестричок Тарасових і двоє братів.
А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип.
Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Вона доглядала меншеньких дітей,
годувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі.
Тарас дуже любив свою сестричку-няню, слухався її. Він був допитливий, вразливий, усім
цікавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше слухати казки, пісні.
Прийде, бувало, мати з роботи, сяде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки,
а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню заспівати. А ще більше любив Тарас
розповіді діда Івана Шевченка. Слухати його збиралася не тільки сім’я Шевченків, а й
багато сусідів. Дідусь розповідав про героїв, які боролися за правду, за кра-ще життя
простих людей, розповідав про повстання селян-кріпаків проти панів. Оповідання діда
Івана будили у Тараса думи про долю кріпаків.
Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев’ять років, коли померла мама.
А через два роки помер і батько. Ось, як про це пише Шевченко:
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там, батько, плачучи з дітьми,
А ми малі буди і голі,
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині,
А ми-розлізлися межи людьми,
Мов мишенята…
І почалося страшне сирітське життя. Тарас оселяється у дяка в школі - як школяр і дяків
помічник. Він за те що вчився мусив виконувати всю роботу в школі та вдома у дяка.
Небагато пройшло часу, але багато змінилося в житті хлопця. Він відчував потяг до поезії,
малярства.
В 14років його забирають працювати до поміщика - пана Енгельгарда.
Важкими були його дитячі роки.
Почав писати вірші Тарас ще в дитинстві.
Перша його збірка вийшла під назвою «Кобзар» . Знаєте чому?
Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя.
Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. Їх називали кобзарями.
А Шевченко писав вірші про народ і тому назвав свою книгу «Кобзар».
Всьому світові відома ця збірка.
Вірші Шевченка перекладені різними мовами.
Поки дітлахи розважаються - дорослі переймаються іншими турботами,
створюючи комфортні умови для перебування дітей у садку:
- оновлено прогулянкові майданчики;
- замінені старі вікна на нові металопластикові у групах, музичній та
спортивній залах, на харчоблоці;
- переобладнано комору та харчоблок;
- придбано нове обладнання на харчоблоці;
- а які гарні квітнички створено дбайливими руками співробітників