КЗО"ДНЗ № 214 КОМБІНОВАНОГО ТИПУ" ДМР

 








Як цікаво у садочку

8 березня настало,

 

славне свято всіх жінок!

 

 

 

 

 

Новий рік не забарився, раді ми його зустріти!

 

 

 

 

 

 

 

Перше вересня настало!

 

 

З піснями, танцями, веселими розвагами

 

зустрічають малята це свято!

 

 

 

 

 

 

Ігри та розваги - щодня у нас в садочку...

 

 

Найменші наші малюки в іграх не відстають від дошкільнят.

 

 

 

 

 

 

 

 

Наш світоч Тарас Шевченко

 

Березневі дні для українського народу пов'язані з вшануванням пам'яті

 

Великого Кобзаря.

 

 

                                  

 

 

            Придивіться до портрета Т.Г.Шевченка. І ви обов'язково  зустрінетесь

 

з його сумними очима, в яких затаїлись невиплакані сльози , біль і печаль.

 

Високе чоло свідчить про високий розум.

 

Ми ніби  відчуваємо , як його переповнюють думи.

 

Про що ж він мріяв? А мріяв він про свою долю безталанну , 

 

про далеких рідних людей , про Україну...

 

 

 

Народився Тарас Шевченко в селі Моринці на Черкащині у бідній родині .

 

 

Батька Тараса звали Григорій Іванович, а матір – Катерина Якимівна.


Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька –

 

п’ять сестричок Тарасових і двоє братів.

 

 А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип.


Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Вона доглядала меншеньких дітей,

 

годувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі.

 

Тарас дуже любив свою сестричку-няню, слухався її. Він був допитливий, вразливий, усім

 

цікавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше слухати казки, пісні.

 

Прийде, бувало, мати з роботи, сяде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки,

 

 а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню заспівати. А ще більше любив Тарас

 

 розповіді діда Івана Шевченка. Слухати його збиралася не тільки сім’я Шевченків, а й 

 

багато сусідів. Дідусь розповідав про героїв, які боролися за правду, за кра-ще життя

 

простих людей, розповідав про повстання селян-кріпаків проти панів. Оповідання діда

 

Івана будили у Тараса думи про долю кріпаків.


       Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев’ять років, коли померла мама.

 

А через два роки помер і батько. Ось, як про це пише Шевченко:


            Там матір добрую мою


            Ще молодую у могилу


            Нужда та праця положила.


            Там, батько, плачучи з дітьми,


            А ми малі буди і голі,


            Не витерпів лихої долі,


            Умер на панщині,


            А ми-розлізлися межи людьми,
            Мов мишенята…  

         


І почалося страшне сирітське життя. Тарас оселяється у дяка в школі - як школяр і дяків

 

помічник.  Він за те що вчився мусив виконувати всю роботу в школі та вдома у дяка.

 

Небагато пройшло часу, але багато змінилося в житті хлопця. Він відчував потяг до поезії,

 

 малярства.                 

 

 В 14років його забирають працювати до поміщика - пана Енгельгарда.

 

Важкими були його дитячі роки.


     Почав писати вірші Тарас ще в дитинстві.

 

Перша його збірка вийшла під назвою «Кобзар» . Знаєте чому?


Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя.

 

Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. Їх називали кобзарями.

 

А Шевченко писав вірші про народ і тому назвав свою книгу «Кобзар».


Всьому світові відома ця збірка.


Вірші Шевченка перекладені різними мовами.

 

 

 

 

 

 

 

        Поки дітлахи розважаються - дорослі переймаються іншими турботами,

 

 створюючи комфортні умови для перебування дітей у садку:

 

  • оновлено прогулянкові майданчики;

 

 

 

 

 

  • замінені старі вікна на нові металопластикові у групах, музичній та        

 

спортивній залах, на харчоблоці;

 

 

 

  • переобладнано комору та харчоблок;

 

 

  • придбано нове обладнання на харчоблоці;

 

 

 

  • а які гарні квітнички створено дбайливими руками співробітників

 

 

 


1
2
3
4
5
6